Я – Герой по-скаутськи або як скаути за золото боролися….

Пройшов майже місяць з того моменту, як на сайті СК з’явилася новина про успішне проходження кастингу для участі у телепроекті “Я-Герой” і, нарешті, прийшов час розповісти як же все відбувалося….

Отож, за підсумками кастингу, до участі у телепроекті було сформовано скаутську команду, в якій переважну більшість складали члени СК, а саме – СК-інструктори – Тулик Андрій та Івасенко Тарас, інструктор – Хмара Марія, я, власною персоною та Гранде Олександр, окрім того, в команді були представлені скаут-загін “Дракон” – Коломійцев Павло, до речі також наш дуже добрий друг,  та Слоненко Марина з КМО НОСУ. Саме таким складом 13 червня команда вирушила до Орловки, де, власне, і мала відбутися така важлива та інтригуюча подія. Чому інтригуюча? Справа в тому, що подібне шоу в Україні відбувається вперше, це виключно український телевізійний продукт від початку і до кінця, і в разі, успішності…не ми  куплятимемо права на трансляції реаліті – шоу такого масштабу, а Україна сама стане місцем створення якісних телевізійних шоу високого рівня.

Відволіклася…..Прибувши до Орловки, вже в перший день, ми мали змогу одним оком зазирнути у світ шоу, спостерігаючи за батлом стриптизерів, ой, вибачаюся, офіційно їх назвали танцори екзотік-денс, та реперів. Враження були шокуючі: шалене фізичне навантаження, спека та емоціне напруження, додати до того травми….Ми замислилися, але лякатися не стали. Головне зосередитись і знати навіщо ми це робимо. А ми знали! Гроші, точніше кілограм золота ми планували витратити на розвиток нашого проекту, який вже другий рік поспіль дарує радість дітям та дорослим, на маленьку літню країну – Лісове містечко “Скаутвілль”! Ну скажіть, хіба заради цього не варто боротися?

Другий день в Орловці запам’ятався новими знайомствами: з нашим ведучим – Олександром Педаном, адже саме його визначили нашим наставником, до слова, наставником команди суперників – майстрів тату, була Ліля Підкопаєва, з редактором – Тіною, оператором – Сашком, фотографом – Ромкою, Сергієм Притулою, якого наші хлопці двічі “вдули” у волейбол:), з всією креативною командою, яка створювала проект.


Команда суперників, тіла яких вкриті малюнками виявилася дуже приємною, окрім того,  з одним з хлопців – Дімкою Петраковим ми були знайомі дуже давно.

Вже цього ж дня ми захопили своїм позитивом всю команду, з якою працювали, зйомки з першого дублю, креатив, з яким ми виконували поставлені завдання – все це надихало! І саме тоді на пляжі Орловки з’явився рукотворний напис зроблений руками скаутів “Я – ГЕРОЙ!”

Наступного дня ми мали змагатись і були до цього готові на всі 100%.

Ранок розпочався одяганням однакової форми, на радість або на удачу, нам випало виступати у футболках…..ФІОЛЕТОВОГО кольору:) Навіть колір форми мав грати за нас!

Шорти, каски, жилети та захист одягнені! Спека, на вулиці 35 градусів, і ми в цьому всьому обмундируванні прямуємо на пляж, де має відбуватися перший тур змагань. На пляжі вже працює знімальна група, налаштовують камери, статисти готують реквізит, гримери наводять “марафет” ведучим…

Для того, щоб вся наступна моя оповідь була зрозумілою, необхідно пояснити за якими правилами відбувається шоу. Кожна команда складається з семи учасників, трьох дівчат та чотирьох хлопців. Починаючи з другого конкурсу, команда, незважаючи на те, виграла вона чи програла, має виключити зі свого складу одного гравця. Виграш чи програш відображається лише на кількості балів, яку набирає кожна з команд. Перші три конкурсі відбуваються на пляжі – це воді змагання та стометрівка, під час яких необхідно показати швидкість, фізичну витривалість та командну роботу. Далі – парк атракціонів, в якому знаходяться тематичні майданчики – Парк Юрського періоду, Колізей, Щелепи…  Вже здогадалися, що вони пов’язані з сюжетами кінофільмів? В парку атракціонів історія схожа, після кожного конкурсу команда лишається без одного гравця, до фіналу доходять лише двоє, по одному гравцю з кожної команди. І ось тоді роль відіграє кількість набраних командою балів, за кожне програне очко, на фінальний маршрут виставляється відповідна кількість перешкод, яку необхідно подолати представнику команди. Кого і коли “вигнати” вирішує команда протягом 1 хвилини, якщо ж рішення не прийнято має піти капітан команди.

З правилами все ясно і ми почали гру. За умовами першого конкурсу, команді необхідно було: першому гравцю, тримаючи великий м’яч, необхідно було доплисти  до надувного “бублика” та залізти в нього, двом іншим дістатися до нього, тримаючись за руки, та також залізти в бублик, зафіксувати між головами м’яч так, щоб він не потрапив у воду в ході транспортування, іншим учасникам, попередньо вдягнувши ласти, необхідно було  дістатися до “бублика”, відчепити його від фіксатора та доправити до берега, так, щоб ані м’яч, ані учасники, які знаходяться в “бублику”, не потрапили у воду, та перетнути червону лінію.   Потім м’ячем необхідно було потрапити у велике коло, яке розміщувалося на відстані 4-4,5 м. від місця, де “припаркований” бублик.  В разі, якщо гравці не попадали м’ячем у коло, учасники команди, які були в ластах, мали дістати м’яч, повернути його в “бублик” і продовжувати спроби до вдалого кидка. Наш, зелений, до речі, помітили, знову ж таки вдалого кольору:), м’яч потрапив у коло з четвертої спроби і приніс нам перший переможний бал.

Але це був лише початок! Ми раділи, але не розслаблялися, адже статисти вже готували майданчик до другого конкурсу – “Шалені черепашки”. Світ тварин близький скаутам, тож ми були впевнені в перемозі і не помилилися!

Ми знову перемогли, але…прийшов час вирішити хто перший покине команду та перейде в статус вболівальника. Цією людиною стала Маринка Слоненко, яка погодилася з рішенням команди і надалі активно вболівала за нас.

Тріумф, два бали, попереду стометрівка…За умовами стометрівки, команда має пройти 5 різних етапів: переплигнути з бутута на батут, впрягнувшись у коника, попасти по цілям кольоровими кульками, пробити дві стіни головами учасників та пройти на двох  спеціально зроблених “лижах” усією командою. Здавалося нічого складного, але вже на першому етапі, батути ніяк не хотіли підкорюватися Тулику,який заходив на них …6 разів, нарешті вийшло, команда промчала всі інші етапи шалено швидко, але перетнула фінішну риску на 3,5 секунди пізніше за своїх суперників:( Стометрівка була програна….. Всі,звичайно, сказали, що ми розслабилися, але розслаблятися було ніколи, на черзі чергова втрата “бійця”. Ми довго думали, сперечалися, але вирішили майже одностайно, не вистачало одного голоса, того самого, який сам сказав “Я піду!” Команду покинув Тулик. Красиво та мужньо….З рахунком 2:1, на нашу користь, закінчилися пляжні змагання. Ввечері на нас чекав парк атракціонів…

Вже заходячи на майданчик, ми всі стали серйозними, уважними, незважаючи на те, що після пляжу шуткували, розважалися та сміялися, що все це тільки гра. Всі були напруженими, сконцентрованим, і, здавалося, кожен бачив своє слабке місце! Я його помітила одразу! Грибки! Так, саме грибки, це такі конуси, які рухаються понад водою і які потрібно подолати, переповзаючи з одного на інший, все б нічого, але ці самі грибки дуже рясно змащені вазиліном, який робить їх шалено слизькими. Не знаю чому, але атракціон з грибками, нам випало проходити першим. Необхідно було перейти по колодам, які рухаються в хаотичному порядку, потім піднятися по сітці наверх, пройти, вже згадані, грибки, перестрибнутися на дорожку, яка рухається, з неї потрапити на навісний міст, перетнути його, ще раз дорожка, що рухається і …..омріяна м’яка зелена кнопка, на яку повинен застрибнути кожен, хто завершив маршрут.

Багато говорити не буду, скажу лише, що після семи спроб подолати грибки, я сильно вдарилася стегном на дні басейну та припинила змагання:( Хто покине команду в цей раз було зрозуміло, адже я перемістилася навіть не на трибуну, а в лікарню, куди мене відвезла швидка допомога з підозрою на перелам стегна.

Далі я знаю все від друзів, тому буде не так детально. Наступним атракціоном, який проходили команди, був “Пірати”, необхідно було бочками, які потопають під ногами пройти маршрут, підніятися по роликам, що рухаються під ногами до сітки, залізти на неї та спригнути на ту саму омріяну зелену кнопку. На цей раз з команди пішла Машка Хмара. З кожним разом ставало все важче, а тому вирішили, що в команді мають залишитися хлопці.

В наступному конкурсі – “Колізей”, один з суперників отримав серйозну травму – струсок мозку, адже атракціон, який рухався з шаленою швидкістю, збив його зі стійки, потрапивши у самісіньку голову.

Хлопці змогли вистояти настільки довго, що атракціон запускали …ТРИЧІ, але так і не збивши учасників з ніг, було оголошено нічию, вперше за всі знімальні дні! Проте це не звільнило команду від вибору “вигнанця” і на цей раз ним став Тарас.

Залишався лише один атракціон, який мав вирішити хто саме буде долати фінішний маршрут, захищаючи честь скаутів, хто засвітить на горі напис “Я – ГЕРОЙ”.

В передостанньому конкурсі, хлопцям необхідно було перетнути колоду, яка рухалася по колу з шаленою швидкістю і, о Боже, вони,  Сашка з Павлом зробили це настільки швидко, що Сергій Притула, який оголошував початок конкурсу, навіть не встиг зійти з атракціону!:) В нашому арсеналі був ще один переможний бал.

Найважливіше рішення всієї гри – хто представлятиме скаутів в фіналі? Рішення було очевидним та одностайним – ГРАНДЕ! Саме йому випало проходити шалений останній маршрут і він зробив це! Він впевнено та швидко обійшов суперника та опинився зверху, довівши, що він ГЕРОЙ!!!!

Так, перемогою завершився відбірковий тур до фіналу телевізійного проекту “Я-ГЕРОЙ”!

В фіналі, який відбувався 19 липня, Гранде, на жаль, травмував коліно та змушений був покинути гру, але лише після четвертого конкурсу. Він мужньо боровся з болем та здоров’я дорожче за золото. Так вирішила вся команда! Чому команда, спитаєте ви, адже він брав участь в фіналі один. Тому що скаути ніколи не кидають одне одного. Ми приїхали підтримати Сашку інструкторським складом та вболівали за нього від початку до кінця!

Беручи участь у шоу, ми ще раз зрозуміли, що головне не гроші і не золото, головне – ДРУЖБА!!! Справжня, скаутська дружба!!!

Дивіться шоу на Новому каналі з 27 серпня 2011 року, в якій саме програмі покажуть нашу команду, не знаю, тому спостерігайте за новинами та анонсами!:). А фото з шоу – тут.

Всім привіт!

Теги: , , , , , , ,

Автор: Аліна Чернишова

ВКонтакте Twitter Додати Розсилка RSS
Сайт розроблено в Творчiй майстернi "Культбаба"